Видатна дочка нашої держави Леся Українка — символ нескореності та сили духу. Її життя — героїчна легенда, і її творила вона, перемагаючи важку хворобу, здобуваючи знання самоосвітою і творячи для нащадків таку неповторно прекрасну поезію. Справжня донька Прометея! Вся сукупність її творів — це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». Літературна спадщина Лесі Українки — органічна і невіддільна складова частина української літератури й культури. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури, а в українську вони принесли нові мотиви і мандрівні сюжети з інших культур.

Леся Українка, наділена потужними і стійкими почуттями, високим благородним обов’язком, вірно і повноцінно служила людям, віддаючи свої сили, знання, енергію, талант боротьбі за їхнє щастя, за наближення і торжество на землі справедливості, добра, гуманістичних ідеалів.

Глибше пізнати її творчу спадщину, долю, насититися потужною енергією її високого інтелекту допомогло дійство, підготовлене вчителями  української мови та літератури Л.Г. Семенків, Р.І. Борис, бібліотекарем Н.В. Тереняк та учнями 10-Б класу «Досвітні Лесині вогні».

Леся Українка була борцем і власником своєї долі. Саме у той час українці будували свою націю, й зброєю було слово. Її образ актуальний і сьогодні, а в душі чи не кожного українця рядки з вірша: «…Щоб не плакать, я сміялась». Її слова житимуть впродовж віків, адже вони містять войовничий дух і любов до Батьківщини.

Микола Бажан сказав: «Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія — живий і народ. Будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.»

• Леся Українка