«Як би ми не були “готові” до того, що зараз відбувається, неможливо нормально сприймати те, що відбувається сьогодні. Усі реакції, які виникали у вас вранці чи виникають зараз, — абсолютно природні й не варто відчувати за це провину».

Залежно від провідного типу нашої нервової системи, коли ми чуємо страшне слово чи звуки сирени, у когось починається паніка, у когось частішає серцебиття, когось починає “трясти”, хтось метушиться  чи завмирає, а хтось починає плакати…

У нинішній ситуації надзвичайно важливо зберігати спокій, не панікувати й акумулювати свої сили для підтримки себе та своєї  родини. І хоч будь-яка здорова людина має власні механізми психологічного захисту, буде непогано поповнити скарбничку своїх знань техніками для формування стресостійкості.

Зараз кожен із нас – опора для іншого. І саме зараз для дітей ми – значно більше, ніж учителі. Будь-який дорослий, який перебуває поруч із дитиною, який може відчувати стабільність, обличчя якого зберегло жвавість, хто знаходить у собі сили дивитися в очі, може пояснювати, що відбувається, витримати погляд того, кому складно, витримати напруження, – є маяком і джерелом зцілення.

Зараз ми всі – маяки та джерела зцілення для тих, хто поруч із нами.  Тому сьогодні  ми з вами спробуємо не тільки визначити, що для нас означає  стрес, а й навчитися технікам саморегуляції, відновлення ресурсу та подолання тривожності  які так необхідні нам у повсякденному житті, особливо в цей нелегкий час.

Постійний стрес з'їдає внутрішні ресурси, і актуальність питання, як його поповнити, стає з кожним днем війни дедалі гострішою.

Яке рішення? Де знайти, як полагодити ті чарівні "кнопочки", які зможуть увімкнути "друге дихання"? Як подолати відчуття апатії та шаленої втоми?

Ресурс — це те, що використовується для досягнення цілей. Людські ресурси бувають наступних видів:

• фізичні;
• емоційні;
• інтелектуальні;
• інформаційні;
• час, взаємини з іншими людьми, їхня фізична та емоційна підтримка.

Стан "я в ресурсі" — це наявність сил та енергії для ефективного розв'язання поставлених питань, досягнення цілей. На фізичному рівні ресурсність зазвичай виникає після відпочинку, тривалого сну, в період, коли ми почуваємося здоровими. На психологічному рівні ресурсний стан — це гарний настрій, впевненість у собі, прагнення реалізувати свої бажання та плани.

Ресурсна вправа "Я є. Я маю. Я можу. Я буду"

Мета цієї вправи – допомогти вам нагадати собі про ресурси, як зовнішні, так і внутрішні. І нагадати, що ви можете їх активно використовувати, щоб підтримати себе в складні часи.

Сьогодні ресурс дуже важливий, тому рекомендуємо Вам коротеньку ресурсну вправа. Візьміть аркуш паперу, виділіть 5-10 хвилин.

"Я є"

Напишіть те, чим ви пишаєтеся в собі і що доброго пов'язане з вами.

(Я жива(ий). Я доброзичлива(ий). Я активна(ий)...)

"Я маю"

Перерахуйте людей, місця та різні ресурси, на які ви можете покластися.

(Робота, батьки, друзі, колеги,  ).

"Я можу"

Напишіть навички, вміння, види діяльності, якими ви володієте.

(Брати відповідальність, керувати проектами, вчитися, спілкуватися англійською, підтримувати людей, знайомитися з людьми).

"Я буду"

Вкажіть, що ви робитимете, щоб підтримати себе у важкі часи.

(Піду на прогулянку, ляжу спати вчасно, подзвоню подрузі).

В останньому пункті можна також записати такі кроки, які необхідні для покращення ситуації та вирішення проблем.

Кожна людина самостійно визначає, що саме для неї є ресурсом та як саме її легше буде впоратися зі стресом.

Тривожна та постійна стресова ситуація воєнного стану та невизначеності, в якій ми всі зараз перебуваємо вимагає підвищеної уваги до власного ресурсного стану, а особливо до ресурсного стану педагога, який транслює його дітям під час освітнього процесу. Але ми, освітяни, маємо особливо уважно ставитись до свого психологічного стану, адже лише подбавши про себе ми зможемо потурбуватись про наших учнів.

Тривога – емоція, властива всім людям без винятку, незалежно від професії, матеріального стану, статі, віку. Тож із тривогою треба не боротися, а “знаходити спільну мову”, щоби вона не заважала активному життю.

 

“Подушка безпеки” це вправа для знімання тривожності.

“Ми звикли тривожитися. І від поганих моментів, і від хороших, і навіть від самої тривоги ми також тривожимося. І коли ми ловимо себе на цьому почутті, варто переспрямувати наш ресурс на позитив”.

Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому ваші “подушки безпеки”. Наприклад, у вас є власне помешкання, і це – ваша подушка безпеки. У вас є робота, машина, друзі, родина – малюйте ще подушки. Вони можуть поєднуватися між собою або бути намальованими окремо.

Кожна подушка – це те, що вас підтримує. Їх може бути скільки завгодно – стільки, скільки ви зможете згадати.

Але намалювати їх потрібно так, щоби на кожній ви могли уявити зверху себе. Тож розташуйте аркуш максимально комфортно для вас. Кожну подушку треба підписати (щоби ви не забули, що малося на увазі), їх можна розмалювати в різні кольори.

Під час роботи намагайтеся відслідковувати ваші емоції: чому ви вибрали саме такий колір? яка кількість ваших подушок? чому вони розташовані саме так?

Цей малюнок нагадує нам, що, окрім тривожності, у нас є безліч інших моментів, які підтримують нас і дарують позитивні емоції. А за потреби – зможуть допомогти.

 

Вправа «Мій ресурс»

Мета: проаналізувати своє життя на сьогоднішній день, зрозуміти цінність кожного дня, вчитися знаходити ресурс та мріяти.

Хід вправи:

Тренер просить учасників відповісти для себе на 5 важливих питань:

1.На сьогоднішній день 12.01.2024 року коли я допомагаю іншим людям під час війни – що я втратила? (ВІДПУСКАЙ);

2.Що я маю зараз?(БУДЬТЕ ВДЯЧНІ);

3.Що я можу ще зробити? (ЦІНУЙТЕ);

4.Що я роблю? (ДІЙТЕ)

5.Чого я хочу? (МРІЙТЕ І ВІРТЕ)

Отже, шановні колеги, на цій позитивній ноті ми завершуємо наше заняття. Хочу завершити таки словами: «Віримо в себе! В Бога! В Україну! І в нашу перемогу!»