Ми звикаємо до нової реальності, вчимося жити в нових умовах. Стадія «шоку» поступово проходить. Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка, яку ми беремо із собою переміщаючись в укриття. Але все одно ми живемо в умовах постійного емоційного навантаження, стресу. Тому турбота про емоційний та моральний стан дітей — одне з основних завдань батьків.

Зараз ми всі проходимо через випробування. Але насправді в нас просто немає іншого вибору — вистояти, перемогти, відродитися і допомогти нашим дітям пройти через цей досвід.

Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити та бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.

Війна — це стрес не тільки для дорослих, але й для дітей. Основне, що потрібно пам’ятати — якщо батьки поруч і здорові, вони можуть надати дитині підтримку.

Підлітки зазвичай доволі гостро переносять будь-які кризові ситуації, і війна, звісно, не виключення. Дітям старшого віку зараз дуже складно, адже вони уже розуміють, що відбувається, але ще не мають достатньо життєвого досвіду, щоб ефективно боротися зі своїми емоціями. Нам всім зараз дуже складно, але нашим дітям – особливо непросто.

Як зараз можна підтримати своїх старших дітей.

• Говоріть з дитиною. Багато. Постійно. Це прекрасний інструмент. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 
• Діти потребують тактильності. Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше. Це правило актуальне в будь-якій час і вік дитини. Але, звичайно, дитина може не хотіти в якийсь момент тактильного контакту. І це нормально, потрібно поважати бажання сина.
• Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції. Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально. Ви можете бути втомленими, засмученими, чогось боятися.
• Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку
• Дивіться разом улюблені фільми. Обирайте  життєствердні фільми, які здатні подарувати відчуття надії. Дивіться разом, а потім обговорюйте побачене. Нагадайте дитині, що після війни обов'язково знову буде нормальне життя.
• Хваліть за досягнення дитину. Зараз для вашої дитини життєво важливо, щоб її хвалили за найменшу дрібничку. Так ви вселяєте дитині  віру у свої сили та демонструєте свою підтримку.
• Долучайте дітей до допомоги іншим. Це дуже важливо, щоб дитина відчула свою соціальну значимість. Можна долучатися до допомоги разом з дитиною, так вона відчує вашу підтримку і турботу.
• Плануйте майбутнє. Не бійтеся разом мріяти та планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості у майбутньому.

Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи підтримати дитину. Зараз більшість дітей переживають стрес. Це нормальна реакція на ненормальну подію.

І багатьом дітям, які стикаються зі стресом, не потрібні фахівці – їм потрібні батьки, які допоможуть врегулювати цей тривожний стан. Батьки є найближчими людьми для дитини, які мають природну функцію термостату – з ними дитина може віднайти рівновагу, коли вона похитнеться. Пам’ятайте головне правило: спокійні батьки — спокійні діти.