Дев’ятий день минув після смерті шановного і дорогого Ореста Павловича Рудника! Згадую далекі 90-ті роки, проведені в Бучацькому монастирі отців Василіян, та великий об’єм ремонтно-реставраційних робіт монастирського комплексу. У цей період відчув велику позитивну підтримку та матеріальну допомогу від парафіян, підприємств, трудових колективів м. Бучача, Бучацької міської, районної та обласної влади у відновленні комплексу Василіян.

Настав 1995 рік. У березні отримав розпорядження Протоігумена Провінції отців Василіян відновити навчальний заклад, що функціонував при нашому монастирі ще перед війною. У цьому потрібна була допомога досвідченого педагога. Мені порекомендували звернутися до Ореста Павловича Рудника. Завдяки його підтримці ми отримали фахові та практичні поради, підручники, наочні посібники для проведення навчально-виховного процесу в нашому закладі освіти.

До створення Бучацького історико-філософського ліцею імені святого Йосафата приклали чимало зусиль працівники районного відділу освіти та обласного управління освіти, керівництво району та області. І з Божого благословення був утворений наш ліцей. Хто працює в освіті, розуміє, який складний та відповідальний початок організації навчально-виховного життя закладу.

Будучи директором Бучацького технічного ліцею, Рудник О.П. давав можливість нашим учням навчатися в обладнаних кабінетах ліцею, використовувати матеріально-технічну базу, залучав до співпраці кращих педагогів.

Уже працюючи начальником районного відділу освіти, Орест Павлович завжди цікавився нашим закладом освіти, був частим гостем на святі Першого чи Останнього дзвоника, брав участь в урочистостях з нагоди святкування покровителя нашого ліцею Святого Йосафата спільно з колегами обласного управління освіти, керівництвом області та району.

Читаючи некрологи, я багато роздумував над словами співчуття, вдячності, визнання та, найголовніше, подяки тих, кого навчав Рудник О.П.. Я теж вважаю себе учнем Ореста Павловича на освітянській ниві. Дуже дякую всемогутньому Творцеві, що благословив мене трудитися та бути з такими людьми, як він.

Молимося за упокій душі Ореста Павловича! Нехай милосердний Бог очистить його душу своєю Божою любов’ю та обмиє Найсвятішою Кров’ю і дарує йому вічну радість у своєму Царстві. Ми всі відкуплені від неволі гріха нашим Спасителем Христом. Віримо, що кожен, хто призове ім’я Господнє, осягне життя вічне у небі. Бог є Богом любові і милосердя! Хай у кожній миті нашого життя прославляється Боже ім’я! Нехай Бог виявить свою безмежну любов та незбагненне Боже милосердя до душі переставленого від нас раба Божого Ореста. А від нас — вічна пам’ять!

Зі смутком та скорботою
о. Іван Теодозій Майкович, ЧСВВ
Директор Бучацького ліцею ім. св. Йосафата
1995–2009 рр.
11.04.2021

• Вічная пам'ять