Кожен має свій Бучач. Є ті, що тут народились і живуть понині; є ті, для кого ця земля стала першою, на якій вони зробили свої кроки, проте навчившись ходити швидко і вправно, вони пішли далеко за межі рідного міста; а є ще ті, які не були тут народжені, але яких привели сюди незнані сили.

Якщо говорити про тих, кого манить Бучач з різних причин, то і тут можна легко відшукати мотиви подорожніх: давня історія, цікава архітектура, нетипова для даного регіону ботаніка, шедеври й загадки Пінзеля, закодована творчість Аґнона… Саме бучацька земля породила Аґнона й обдарувала його всіма тими здібностями й талантами, що дали змогу створити неповторні тексти, визнані бути гідними Нобелівської премії.

Якраз про Шмуеля Йосефа Аґнона і повели розмову ліцеїсти 9-Б класу під час літературної зустрічі.

Розповідали про життєвий шлях письменника, пов’язаний із Бучачем, про його ранні твори, на написання яких надихнула бучацька земля. Парій Дмитро та Чорноокий Ростислав розповіли прочитані ними оповідання: «Праця» та «Коза». Пройшлись історіями життя Аґнона від Бучача до Палестини, Німеччини, Єрусалиму.

Особливо зупинились на поверненні у Бучач після І світової війни. Вчитель зарубіжної літератури М.Ф. Яремко передала найцікавіші епізоди роману про Бучач «Нічний постоялець», у якому головний герой роману, як і сам автор, повертається до міста свого дитинства й бачить його фізичний і культурний занепад після руйнівної, кровопролитної війни. Все це та правда, яку бачив Аґнон, ненадовго повернувшись до України.

Письменник описав маленький замкнутий світик євреїв, що живуть десь у загубленому на сході Європи містечку. Описав до війни, а Нобелівський комітет відзначив його тексти пізніше — коли євреїв не залишилося не тільки у літературному Шибучі (так Аґнон називає Бучач), а й у реальному Бучачі.

Учні розповідали, що любов до землі батьків Аґнон передав у спадок дітям. У жовтні 1996 року Тернопільщину відвідала (разом з групою французьких тележурналістів, які створюють телефільм про Ш.Й. Аґнона) його донька Емона Чачкес-Ярон із своїм чоловіком.

2010 року із США прилетіла внучка Аґнона Яель Блау, з Ізраїлю — дослідник його творчості, професор Тель-Авівського університету Дан Лаур. Внучка Агнона, професор Яель Блау дослідила, що у його творах родинне місто згадується 1790 разів!

Ліцеїсти переглянули презентацію, відеофільми, дізнались, що у Бучачі діє Літературний центр імені Аґнона. Саме завдяки йому містечко Бучач на Тернопільщині посідає виняткове місце на літературній мапі України. Для малого міста цей проект став своєрідним проривом та моделлю того, як можна організувати силами громадської ініціативи якісне культурне дозвілля для мешканців.

Думаю, у Бучачі треба народитись чи прожити певний час, щоб побачити всі його явні та приховані скарби, розгадати давні таємниці. А варто спробувати.

Андрій Зубальський, учень 9-Б класу

Пожертва

Пожертва

Газета

Газета «Цвіт нації»

Державна служба якості освіти
JSN Solid template designed by JoomlaShine.com