О, святий великомученику Димитрію,
моли Бога за нас грішних!

Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула у Фессалоніках (сучасна назва Салоніки, словянська назва — Солунь). Йшло уже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зломане і переможене життям мучеників і сповідників Розпятого Спасителя, посилювало гоніння. Батько й мати св. Дмитрія були тайними християнами. В таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Дмитрій одержав християнське виховання. Коли помер батько, а Дмитрій став уже повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і переконавшись в його освіті і військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Фессалонікійської області.

Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки слов’яни, які радо оселювались на Фессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Димитрія були слов’янського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: «Посилай на смерть кожного, хто призиває імя Розп’ятого». Імператор навіть не мав підозри, призначаючи Димитрія, яку широку дорогу відкриває Димитрію для сповідування християнських подвигів.Прийнявши призначення, Димитрій повертається в Фессалоніки і відразу, в той самий день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославив Господа Нашого Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі і викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Димитрія Метафраст каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю «другим апостолом Павлом», бо саме «апостол народів» колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Еф.), Святому Димитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його кончину. Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул — християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Димитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу з Причорномор’я, імператор, сповнений бажання знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки. Довідавшись про це, святий Димитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства небесного», а сам віддався посту і молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор Максиміан ввійшов у місто і викликав до себе Димитрія, останній сміло визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівку посадити Димитрія до в’язниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав з високого помосту на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, з солунських християн, прийшов до в’язниці, до свого наставника Димитрія, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія і скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в’язниці пробити списами святого Димитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в’язницю явились кати і пробили святого Димитрія списами. Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло і похоронили. За часів святого рівноапостольного Константина (306-337) над могилою святого Димитрія було збудовано церкву. Почитання великомученика Димитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім’я Димитрій. Пам’ять святого Димитрія Солунського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі. В сьогодні день ми урочисто відзначаємо пам’ять великого мученика, подивляємо його любові до Бога і схиляємо наші голови перед його смертю за Христа. Християнство - це єднання нашого життя з Богом. Свої християнські обов’язки потрібно сповняти навіть у найтяжчих хвилинах, через ціле життя, кожної години. «Коли отже Христос терпів за нас тілом, і ви озброюйтеся тією самою думкою» (1 Петра 4, 1). Не так то є легко... Ми пам’ятаємо, Велика П’ятниця нас пригноблює, боїмося терпінь, але як радо люди святкують Великдень!Якийсь чоловік говорив до Христа: «Господи, піду з Тобою, куди скажеш, дозволь мені тільки піти похоронити мого батька». Але Христос вимагає негайного рішення: «Залиши мертвим хоронити своїх мерців, а ти ходи, проповідуй Царство Боже». Бо хто раз положить руки на плуг, той уже не повинен оглядатися назад. Це як митар Матей: його покликав Христос до апостольської служби, і він відразу кинув митницю і пішов за Христом. Митар Закхей гостив Спасителя в своїй хаті і за радість тієї гостини сказав Христові: «Половину мого майна, Господи, роздам убогим, і якщо я кого скривдив, то віддам учетверо». Святий великомученик Димитрій позбувся всього, що мав тут, на землі, а до цього треба було правдивого рішення. Чого тільки не робиться із-за любові? Хто любить, той готовий на будь-яку жертву. Хто любить, той старається зробити радість улюбленому, як добра дитина хоче зробити радість батькові та матері. Любов до Бога і жертва для нього мусить бути невід’ємною ознакою кожного християнина: «Хто зможе відлучити нас від любові до Христа? Чи горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: «За Тебе нас цілий день умертвляють, нас вважають за овець приречених на заколення». ...Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі Господі нашім! Тож сьогодні ми знову і знову взиваємо: святий великомучениче Димитрій Солунський, моли Бога за нас грішних. Амінь.

Пожертва

Пожертва

Газета

Газета «Цвіт нації»

YouTube-канал

Державна служба якості освіти
JSN Solid is designed by JoomlaShine.com