Бучаччина — древній край зі своєю історією та віковічними духовними і релігійними традиціями, що відобразились у неоціненних пам’ятках культури — стародавніх храмах. Побути в них — значить відчути аскетичний дух, приторкнутися до живої історії християнства.
Саме з цією метою колегіанти та вчителі вирушили 5 листопада до села Рукомиш, яке часто називають українським Люрдом. Адже загадкові травертинові скелі-гроти і фігура Матері Божої, багатовікова історія і неповторні ландшафти приваблюють сюди не тільки українців, а й іноземних туристів.
Рукомиш зустрів нас красивими краєвидами зі скельних гір на річку Стрипу. Тут відразу впадають в зір каплички, що символізують стації Хресної дороги Ісуса Христа. Особливо захоплюючою була екскурсія, яку провів священик місцевої церкви св. Онуфрія о. Михайло Суканець. Всіх нас вразив скельний монастир і печерний храм Божого Гробу, який заснували тут ще наприкінці XIII ст. монахи із Києво-Печерської Лаври. У 1712 році в монастирі оселилися троє монахів-василіян з Бучача, які повернулись назад в 1754 р. Незабутніми є враження від Нерукотворного образу Ісуса Христа, який відображається на травертинових скелях.
Великий подив викликала в колегіантів розповідь про подвиг колишнього воїна УПА Юрія Михайлецького, що переховувався у печері понад 20 років. Щоб не здатися в руки енкаведистам, він живцем згорів у скелі. На честь його тут встановлено пам’ятник «Палаючого воїна».
Унікальним шедевром місцевого храму є оригінальна скульптура св. Онуфрія роботи самого Йогана-Георга Пінзеля. Сьогодні жителі Рукомиша вважають саме св. Онуфрія своїм покровителем.
Біля мурованої церкви росте 375-річний явір — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Неповторності додає цій місцині джерело з цілющою водою.
Сповнені християнським духом та почуттям патріотизму, колегіанти зрозуміли, настільки настільки багатою на духовні традиції та пам’ятки є наш бучацький край.
Пожертва
Газета
