У світі є багато неповторних чудес, та нам більше припадають до душі українські, бо вони для нас рідні.
Західна Україна — унікальний край з неповторною природою та славною історією. Мальовничі краєвиди Поділля, нескінченні лабіринти підземних печер, стародавні фортеці, монастирі й замки, захоплююче поєднання різних епох і культур. Усе це вабить та милує око.
5 листопада 2011 року здійснили незабутню мандрівку й учні та вчителі колегіуму. Екскурсійний маршрут пролягав на південь через Борщівщину. Перша зупинка — село Окопи — крайня східна точка Тернопільської області. Руїни фортечних мурів, в’їзні брами та земляні Троянові вали нагадують про бурхливі події минулого. Адже це був опорний пункт, який не дозволив постачати продукти і боєприпаси обложеним турецьким загонам, що діяли між фортецями Кам’янця-Подільського і Хотина. З величезним захопленням усі милувалися тут одночасно глибоким каньйоном Дністра та досить широкою заплавою Збруча. Унікальність цього місця ще й в тому, що тут не тільки зливаються дві річки, ай в минулому сходились три великих імперії: Австро-Угорська, Російська та Молдовське князівство, а сьогодні межують Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області.
Міст через Дністер, дорога на південний схід — і перед нами сторожова вежа — символ Хотина, ще мить — і величаво постає Хотинська фортеця — унікальна архітектурна і історична пам’ятка XIII–XIX ст. При вході всіх зустрічає пам’ятник гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, який прославився тут у знаменитій битві 1621 року. Уже з перших кроків по території цього історико-архітектурного заповідника відчувається дух давнини, а в уяві виринають сюжети знятих тут фільмів «Д’Артаньян і три мушкетери», «Захар Беркут», «Богдан Хмельницький» та ін. Особливо вражає сама форма фортеці, оскільки вона (фортеця) збудована на природному фундаменті.
Низинне положення замку, могутні добре збережені мури і вже реконструйовані вежі у поєднанні з неповторним придністровським ландшафтом створюють незабутні враження.
А далі пролягла дорога на Хмельниччину у старовинний Кам’янець-Подільський. Це місто височіє на скелястому острові, оперезаному тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, і чарує неповторною єдністю природи та архітектури.
Кам’янець-Подільська фортеця (XI–XII ст.) вражає своєю неприступністю, могутністю і формою. Блукаючи темними підвалами, піднімаючись на вежі, відвідавши в’язницю, в якій заковано Устима Кармалюка, переносишся у ті далекі історичні часи. Оглядаючи Старе місто, здається, що потрапив у середньовіччя. Кам’янець — немов величезний музей, де зібрано найрізноманітніші й найоригінальніші пам’ятки архітектури: Михайлівська церква (VI ст.), Домініканський (XIV ст.) та Францисканський (XIV ст.) монастирі, Вірменські бастіони, собор, дзвіниця (XIV–XVII ст.), Кафедральний костел (XV–XVI ст.), Петропавлівська церква (1569 р.), Турецький мінарет (1639 р.), монастир домініканок, греко-католицька церква св. Йосафата, монастир оо. Василіян та ін. Тут ніби зупинився час, та поряд вирує життя у новій частині Кам’янця-Подільського. А туристам час їхати додому, безумовно з бажанням неодмінного повернення в цю історичну перлину світового значення.
Екскурсія завершилась, але враження від побаченого незабутні. І хочеться вірити, що благодатний подільський край з унікальною природою та історичними пам’ятками буде не просто відомий в Україні та Європі, а стане місцем масового відвідування туристів зі всього світу.
Дем’янчук Р.П., вчитель географії