Ми б’ємось за те, чому нема ціни
у всьому світі, — за Батьківщину.
Олександр Довженко, «Україна в огні»
У колегіумі ім. св. Йосафата почала діяти виставка до вшанування пам’яті загиблих під Крутами та річниці Героїв Небесної сотні.
Чи потрібні нашій країні герої? Як відомо: «Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього». Саме тому ми повинні знати історію. А наша історія вмита кров’ю і сльозами.
Якщо провести паралелі з передісторії трагедії під Крутами до сьогодення, можна побачити багато аналогій. Інформаційна доба дає можливість багато що попередити, змінити і не залишати таку кількість проблем наступному поколінню українців. Пам’ять Крут повинна застерігати нас хоча б від повторення фатальних помилок.
Але, на жаль, суспільство не змінюється. Справжньою причиною поразки під Крутами стала зрада. Саме це відчуття висіло у повітрі й рік тому на майдані у Києві. І, напевно, тоді про зраду почали говорити в повний голос, аби її зупинити. Але що ми бачимо сьогодні, коли щодня гинуть наші побратими на сході України у війні з агресором — Росією? Це не сепаратизм. Це — зрада! Державна зрада. І не ідеологічна, а підла, корислива. За гроші і посади…
«Наші Крути тут» — було написано балоном на стіні у Києві на Майдані Незалежності.
Ситуація на вулицях Грушевського, Інститутській, на Європейській площі, Майдані Незалежності й справді все більше нагадувала бій під Крутами — бій, який не мав вирішального значення у перебігу військових дій, але набув сакрального значення завдяки героїзму української молоді.
Україна сьогодні — це Україна майже сто років назад... Таке відчуття, що нічого не змінилось. Як і сто, двісті, триста років тому — той самий ворог, ті самі негаразди, такі ж незламні герої. Таке відчуття, що час завмер. І не дай Боже, щоб все повторилось через сто років знову! Все в наших руках! Тому не будьмо байдужими!
«Вірю, що колегіанти з патріотичним духом будуватимуть Україну. Будьмо українцями в душі і з Богом у серці», — писав у випускному альбомі випускник колегіуму, Герой Небесної сотні Ігор Костенко.
