Вже стало традицією, що колегіанти щорічно відвідують прощу Вервиці у Погоні. Цьогоріч вона була приурочена молитві за мир і єдність Церкви з нагоди Року родини. Колегіанти мали можливість побувати на Архієрейській Службі Божій, а також під проводом о. Йосафата Фітеля, ЧСВВ були задіяні під час адорації Святих Тайн.
Що ж називають адорацією Святих Тайн? Катехизм Католицької Церкви так описує цю молитву: «Адорація — це основна постава людини, яка визнає себе творінням Божим; прославляє велич Господа, який нас створив і могутність Спасителя, який визволяє нас від зла. Це пониження духа перед “Царем слави” (Пс. 24, 9–10) та шанобливе мовчання перед Богом, що “завжди більший”. Адорація Трисвятого та любленого понад все Бога сповнює нас покорою та надає певність нашим благанням» (KKЦ, 2628).
Обряд адорації виник у Західній Європі на початку XIII ст. Вчення Церкви в Середньовіччі заохочувало поклоніння Святим Дарам, як видимий знак віри. Одним з перших історично засвідчених фактів адорації було поклоніння Дарам в 1226 р. в Авіньйоні, як дяка Богові за перемогу над альбігойцями. У 1264 р. в літургійний календар Католицької церкви було включено свято Тіла й Крові Христових, центральним елементом якого згодом стала процесія з дароносицею поза храмом. Це свято значною мірою сприяло розвитку позалітургійного поклоніння Святим Дарам. Повсюдний характер у Західній Церкві адорації придбали в XV ст., а в XVI‑XVII ст. обряд адорації набув більш-менш фіксованої форми.
Свята Тереза з Калькутти наголосила: «Бог завжди відповідає, коли ти звертаєшся до Нього чітко та просто. Час, який проводиш з Ісусом у Пресвятих Дарах, — найкращі миті тут, на землі. Кожна хвилина з Ним поглиблюватиме ваші відносини та вчинить, що Твоя душа ставатиме чистішою та прекраснішою, а це принесе мир світові».
Дякуємо Богові за можливість побувати на прощі Вервиці в Погінському монастирі оо. Василіян! Незабутнім і вражаючим після Божественної Літургії був час поклоніння Ісусові у Пресвятій Тайні Євхаристії. Це час, в якому серце наповнюється Божою любов’ю та великим миром. Проща залишила слід у наших серцях надовго — чудова, Богом дана природа, відчуття спокою, затишку, яке пронизує кожного, хто щиро молиться і прийшов припасти до стіп Богородиці, яка чекає всіх і хоче допомогти.
