Третя недiля Великого посту називається Хрестопоклонною — вiд поклонiння Хресту i розiп’ятому на ньому Господу слави. В цей день Церква поклала читати Євангелiє про несення кожним iз нас власного хреста, тобто страждань i скорбот, якi трапляються на нашому життєвому шляху i пов’язанi з вiрою Христовою.
«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде», — сказав Господь. «Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене i Євангелiя, той спасе її. Бо яка користь людинi, коли вона придбає ввесь свiт, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамiн за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене i Моїх слiв у родi цьому перелюбному i грiшному, того посоромиться i Син Людський, коли прийде у славi Отця свого з ангелами святими» (Мк. 8, 34-38).
Господь Iсус Христос повелiває нам зректися себе. Що це означає? Це значить, що нам треба зректися своєї злої волi, а також сатани, що дiє в нас, i усiх дiл його, i усього служiння його, i усiєї гординi його, — i взяти хрест свiй. Не треба брати чужого хреста, який може бути нам не пiд силу. Iнодi люди беруть на себе подвиги, якi не можуть нести. Це стосується насамперед тих, хто дає Богу обiтницi чернечого життя i не виконує їх. Краще не брати на себе цього тягаря.
Нерiдко бувають випадки, коли молодi люди приймають священний сан, а пастирських обов’язкiв не виконують i через те перетворюються на найманцiв, а то й гiрше. I серед мирян бувають люди самовпевненi, якi беруться не за свої справи. Все це означає, що люди беруть не свiй, а чужий хрест.
Нести хрест свiй — значить не ремствуючи терпiти труднощi, скорботи i випробування, що зустрiчаються на нашому життєвому шляху i якi посилає нам Господь заради нашого спасiння.
Iсус Христос нiс Свiй хрест вiд вифлеємських ясел до Голгофи. Несучи Свiй хрест, Господь не запитував Небесного Отця, чому Вiн повинен страждати, зазнавати зневаги, бути розiп’ятим, не маючи жодного грiха. А ми часто запитуємо Бога: «Господи! За що я так страждаю, i страждаю несправедливо?!»
Грiх i всяке зло перемагаються терпiнням i стражданням. Ми маємо велику пристрасть до життя плотського; ми зжилися з грiхами, звикли до них i боїмося оголосити їм рiшучу вiйну, порвати з ними усякий союз; ми приймаємо щодо них напiвмiри, нiби бережемо себе з ними, i тому завжди залишаємося з нашими грiхами; вони все бiльше i бiльше вкорiнюються у нас, боротьба з ними стає все тяжчою; ми часто втрачаємо себе для Бога i робимося щоденним здобутком диявола. Слова Господа: «Хто хоче душу свою спасти, той погубить її», справджуються щодо нас кожного дня.
Ми щоденно продаємо себе нашому ворогу — дияволу — через рiзного роду грiхи; ми щоденно помираємо духовно. Було б добре, якби ми щоденно i вставали, оживали для Бога через покаяння. Пророк Iсая говорить: «Грiхи нашi розлучають нас тимчасово з Богом» (Iс. 59, 2). Вони можуть розлучити нас i навiки, якщо ми не покаємося в них.
Подивiться на приклади багатьох грiшникiв, що стали святими, як вони рiшуче вступили в боротьбу з грiхом, зi своїми пристрастями, з дияволом. Вони полюбили Бога i Божу правду, зреклися догоджання плотi заради Христа i через те зберегли свої душi для життя вiчного.
Чому ж ми не ведемо рiшучої боротьби з грiхом? Ми дуже любимо тимчасове життя на землi, боїмося обмежити свою плоть, дуже любимо свiтське життя i земнi блага й всiлякi насолоди, забуваємо про неминучiсть смертi i перехiд у нове загробне життя. Ми розраховуємо на довгi роки життя у добробутi. Ми забуваємо про Божественне походження нашої душi, яка має призначення до вiчного блаженства; про те, що душа дорожча за цiлий свiт з усiма його скарбами, якi, безумовно, загинуть.
Якщо ми хочемо йти слiдом за Христом i ввiйти в Його славу, тодi нам треба безумовно виконувати Його заповiдi, смирятися, молитися, любити Його, страждати i терпiти. «Терпiнням вашим спасайте душi вашi», — говорить Господь (Лк. 21, 19).
Несiння хреста свого, терпеливе i смиренне, наблизить нас до Господа. Як Вiн через страждання перемiг нашi грiхи, воскрес iз мертвих i увiйшов у славу Бога Отця, так i ми через терпiння скорбот, що зустрiчаються на нашому життєвому шляху, обов’язково увiйдемо у вiчне блаженне життя, бо така велика до нас грiшних любов Божа!
Амiнь!
У цю хрестопоклонну неділю, 7 березня у м. Бучачі відбулася хода християн символічною Хресною дорогою. На відміну від попередніх років, маршрут ходи дещо був змінений на прохання літніх людей, яким важко було долати великі відстані. Всього було 14 стацій. Ось вони:
1 - церква св. Покрови
2 - могила біля церкви св. Покрови
3 - фігура Матері Божої на поліклініці
4 - фігура Ісуса Христа
5 - фігура св. Яна Непомука
6 - каплиця біля р. Стрипа
7 - фігура св. Покрови біля проборства
8 - каплиця біля ЗОШ № 1
9 - фігура Матері Божої біля початкової школи
10 - каплиця перед монастирем отців Василіян
11 - церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
12 - костел Успіння Пресвятої Богородиці
13 - меморіал ім. В. Стуса
14 - церква св. Покрови
Сам маршрут був поділений на частини, де символічний хрест несли працівники різних організацій, парафіяни церков, підприємці, діти і навіть сім’я Василя Бабали. Погода не сприяла проведенню заходу і на початку, як для Бучача, було обмаль людей, але через деякий час дуже багато людей приєдналося до ходи містом. Ще одна деталь — приємно те, що цього року було багато молоді, а це вселяє надію на майбутнє. Пропонуємо вам переглянути фото.
